ношений
НОШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до носити 2. На ньому коротенький, дублений, не перший рік ношений кожушок (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).
2. у знач. прикм. Який був у вжитку, не новий. Офіцер.. скочив до переляканої Уляни і одним ривком роздер дівчині ношене плаття (Ле, Право.., 1957, 135); Такі ж самі [жакети], як і плаття, смугасті, пом'яті і теж ношені, в дірках (Хижняк, Тамара, 1959, 171).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ношений | ношена | ношене | ношені |
Родовий | ношеного | ношеної | ношеного | ношених |
Давальний | ношеному | ношеній | ношеному | ношеним |
Знахідний | ношений, ношеного | ношену | ношене | ношені, ношених |
Орудний | ношеним | ношеною | ношеним | ношеними |
Місцевий | на/у ношеному, ношенім | на/у ношеній | на/у ношеному, ношенім | на/у ношених |