обурювати
ОБУРЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ОБУРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Викликати почуття гніву, незадоволення, роздратування. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (Коцюб., III, 1956, 309); Іноді.. Лукерія Степанівна починала говорити про євангеліє з фанатичним трепетом ідолопоклонника, і Дашу це обурювало (Жур., Вечір.., 1958, 213); Я тепер огризаюсь на зачіпки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду (Л. Укр., V, 1956, 438); Самий факт арешту Кузнецова гайдамацьким патрулем.. обурив Саранчука.. не менше, як і Бондаренка (Головко, II, 1957, 510).
2. заст. Збуджувати, запалювати. Як вихор, літа Джеджалій І словом обурює лави (Стар., Поет. тв., 1958, 217); // Підбурювати. Ще скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Мирний, IV, 1955, 351).
ОБУРЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ОБУРИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Обвалювати, обрушувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обурюю | обурюємо |
2 особа | обурюєш | обурюєте |
3 особа | обурює | обурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обурюватиму | обурюватимемо |
2 особа | обурюватимеш | обурюватимете |
3 особа | обурюватиме | обурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обурював | обурювали |
Жіночий рід | обурювала | |
Середній рід | обурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обурюймо | |
2 особа | обурюй | обурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обурюючи | |
Минулий час | обурювавши |