озирк
ОЗИРК, у, ч., розм., рідко. Дія за знач. озирнутися, озиратися. В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Щог., Поезії, 1958, 215).
@ З озирками - а) поглядаючи кругом; озираючись. Помітивши Семка, який саме смиче на городі солому, дівчина з озирками поспішає до нього (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 65); б) обережно, обачно. А у мого вуйка за давніх часів усеї тої громовини було богато [багато], і довгі ще літа опісля слуги наші шепотом та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його лютість (Фр., І, 1955, 345).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | озирк | озирки |
Родовий | озирку | озирків |
Давальний | озиркові, озирку | озиркам |
Знахідний | озирк | озирки |
Орудний | озирком | озирками |
Місцевий | на/у озирку | на/у озирках |
Кличний | озирку | озирки |