осуджений
ОСУДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осудити. Націоналістичні хитання Бунду були осуджені формально і незаперечно ще другим (1903 р.) з'їздом.. (Ленін, 24, 1972, 300); Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (Довж., І, 1958, 23); Скажіть-бо: яка наруга, чия зрада штовхнула вас на осуджений тут вчинок? (Міщ., Сіверяни, 1961, 22); // у знач. ім. осуджений, ного, ч.; осуджена, ної, ж. Людина, яку засудили до якого-небудь покарання. - Осудженого було підвезуть верхи під шибеницю, накинуть йому на шию сільце та й шмагонуть коня нагайкою (Стор., І, 1957, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осуджений | осуджена | осуджене | осуджені |
Родовий | осудженого | осудженої | осудженого | осуджених |
Давальний | осудженому | осудженій | осудженому | осудженим |
Знахідний | осуджений, осудженого | осуджену | осуджене | осуджені, осуджених |
Орудний | осудженим | осудженою | осудженим | осудженими |
Місцевий | на/у осудженому, осудженім | на/у осудженій | на/у осудженому, осудженім | на/у осуджених |