охнути
ОХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до охати. Діди охнули з остраху (Л. Укр., III, 1952, 672); Хтось охнув, хтось схлипнув, хтось впав, і все стихло (Мур., Бук. повість, 1959, 225); Пара завертілася й застрибала посеред кімнати в такому карколомному танці, що гості охнули (Ткач, Арена, 1960, 42); Десь глухо охнула гармата, у вишині завив набій (Сос., II, 1958, 254).
2. рідко. Різко вдарити. - Кцьо-кць-кцьо!.. - ласкаво закликає пастух яку вередливу козу, а сам хитро, боком наближається, щоб охнути коротеньким бучком швирка та хоч злість зігнати (Хотк., Довбуш, 1965, 87).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охну | охнемо |
2 особа | охнеш | охнете |
3 особа | охне | охнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охнув | охнули |
Жіночий рід | охнула | |
Середній рід | охнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охнімо | |
2 особа | охни | охніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | охнувши |