повішати
ПОВІШАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Повісити, почепити все або багато чого-небудь. Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (Коцюб., І, 1955, 53); Василина й Марія дорогою трохи протверезились, поскидали жупани й повішали на жердці (Н.-Лев., II, 1956, 132).
@ Повішати носи - те саме, що Повісити ніс (носа) (про всіх або багатьох) (див. ніс). - Чого ви зажурилися, носи повішали? - Ну, кажу, до ягід! (Мирний, І, 1954, 337); - Орли! Чого носи повішали? Сидите собі тут і нічого не знаєте? Розгром німців під Москвою! (Кучер, Чорноморці, 1956, 382).
2. Скарати на смерть через повішення всіх або багатьох. - А якщо зробите не так - Повішаю усіх, неначе тих собак (Гл., Вибр., 1957, 60); До самого Дніпра підійшли [денікінці], в Олешках на першотравневих арках комуністів повішали (Гончар, II, 1959, 104).
3. діал. Повісити (у 3 знач.). [Сашко:] Село спалили [вороги]. І нашу хату спалили. Татка мого повішали (Мороз, П'єси, 1959, 25).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повішаю | повішаємо |
2 особа | повішаєш | повішаєте |
3 особа | повішає | повішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повішав | повішали |
Жіночий рід | повішала | |
Середній рід | повішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повішаймо | |
2 особа | повішай | повішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повішавши |