позатикати
ПОЗАТИКАТИ, аю, аєш і рідко ПОЗАТИКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Заткнути чимсь усе або багато чого-небудь. - Якмога швидше утікай [Енею]; Не становись, не оглядайся І уха [вуха] чим позатикай (Котл., І, 1952, 122); Коли пригнав [пастух] худобу на толоку, перша його річ була оглянути буду та позатикати соломою діри, щоби не протікало (Март., Тв., 1954, 177); Пов'язавши їх [вартових] та позатикавши роти заздалегідь приготовленими ганчірками, опришки.. увійшли на чолі з Довбушем в дім (Гжицький, Опришки, 1962, 157).
@ Позатикати роти кому, фам. - примусити замовкнути всіх або багатьох. - В селі язиками плещуть, що твій Михайло втік від Юлки. Людям треба роти позатикати, а ви ще більший вогонь розпалюєте! (Томч., Жменяки, 1964, 131); Позатикало роти кому, безос. - замовкли всі або багато хто. Робітники збули мовчанням се несподіване для них питання. - А, бачите, позатикало вам роти, - говорив уже ласкавіше пан принципал (Фр., III, 1950, 188).
2. розм. Устромити або засунути кудись усе або багато чого-небудь. Позатикав прапори (Сл. Гр.); Баба.. поправила очіпок, позатикала коси під хустку (Н.-Лев., IV, 1956, 208); За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера (Н.-Лев., II, 1956, 275).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позатикаю | позатикаємо |
2 особа | позатикаєш | позатикаєте |
3 особа | позатикає | позатикають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позатикав | позатикали |
Жіночий рід | позатикала | |
Середній рід | позатикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позатикаймо | |
2 особа | позатикай | позатикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позатикавши |