покраса
ПОКРАСА, и, ж., заст. Те саме, що прикраса. Далеко майорить.. під ясним сонцем корогва з покрасою (Кос., Новели, 1962, 155); Просто у камені дикім По-вирубали [тірійці] колони- майбутньої сцени покрасу (Зеров, Вибр., 1966, 233); Це дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема (Сл. Гр.); О, не забуду я тих днів на чужині! Чужої й рідної для мене хати.. Уперше там мені суворії питання Перед очима стали без покрас (Л. Укр., І, 1951, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покраса | покраси |
Родовий | покраси | покрас |
Давальний | покрасі | покрасам |
Знахідний | покрасу | покраси |
Орудний | покрасою | покрасами |
Місцевий | на/у покрасі | на/у покрасах |
Кличний | покрасо | покраси |
покрасити
ПОКРАСИТИ1, ашу, асиш, док., перех. 1. Те саме, що пофарбувати. А он дивись - з Золотоноші Який [гласний] одмітний від других, - Покрасив в чорне брови (Мирний, V, 1955, 287); Такі ляди коло вікон вицяцькував та покрасив [Хведір Турпак], що всі аж ойкають (Григ., Вибр., 1959, 255); Де тих фарб набрали дівчата, щоб нитки для вишивання покрасити! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 520).
2. Те саме, що забарвити. Ще зелено в полях, ще золото літа не покрасило їх (Гончар, II, 1959, 239).
ПОКРАСИТИ2, ашу, асиш, док., перех.. заст. Надати гарного вигляду, прикрасити; оздобити. * Образно. Чи ти знаєш, рання зірко, Як була ти мені мила, А як стало нині гірко, Що магната покрасила? (Граб., І, 1959, 541).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покрашу | покрасимо |
2 особа | покрасиш | покрасите |
3 особа | покрасить | покрасять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покрасив | покрасили |
Жіночий рід | покрасила | |
Середній рід | покрасило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покрасімо | |
2 особа | покраси | покрасіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покрасивши |