полинялий
ПОЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до полиняти. Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (Загреб., Спека, 1961, 22); // у знач. прикм. І те пасмо проміння обливало одлиском стіни,.. полинялий килим під столом (Н.-Лев., IV, 1956, 42); На ньому сірий, полинялий, з дешевого матеріалу, піджак (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7); У світлицю всунула перелякане полиняле обличчя немолода чепуруха - куховарка (Стельмах, І, 1962, 448); Саламов вбирає голову в плечі. Він тепер дуже подібний до сірого полинялого птаха (Донч., II, 1956, 215); * Образно. Повільно, сумовито сочиться час. Здається, сонце навіки застигло в полинялому, полатаному білими хмарами небі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 571).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полинялий | полиняла | полиняле | полинялі |
Родовий | полинялого | полинялої | полинялого | полинялих |
Давальний | полинялому | полинялій | полинялому | полинялим |
Знахідний | полинялий, полинялого | полинялу | полиняле | полинялі, полинялих |
Орудний | полинялим | полинялою | полинялим | полинялими |
Місцевий | на/у полинялому, полинялім | на/у полинялій | на/у полинялому, полинялім | на/у полинялих |