помилування
ПОМИЛУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. помилувати 1. Зрадникам народу нема помилування-ні їм, ні роду (Укр.. присл.., 1955, 414); - Мене радять, - казав пацанок з дитячим довір'ям, - щоб я послав прохання до цариці про помилування (Вас., І, 1959, 77); Рєпніна була надійним другом. Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Г. Шевченку] малювати (Тулуб, В степу.., 1964, 482).
2. Рішення про звільнення від кари або про пом'якшення покарання за злочин. [Меланка:] В мене ж наказ - помилування Свічці - І цей огонь, дивись, я донесла (Коч., П'єси, 1951, 249); - Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (Гончар, II, 1959, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помилування | помилування |
Родовий | помилування | помилувань |
Давальний | помилуванню | помилуванням |
Знахідний | помилування | помилування |
Орудний | помилуванням | помилуваннями |
Місцевий | на/у помилуванні | на/у помилуваннях |
Кличний | помилування | помилування |