поминальний
ПОМИНАЛЬНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302); // Признач. для поминання, поминок. Власними коштами свічок накупив [брат]; з власного дерева новеньку труну зробив; поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
2. Який містить згадки про померлого. Коли помер Павло Григорович Тичина, Василь Захарович [Тур] виступив з поминальним словом (Вітч., 12, 1968, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поминальний | поминальна | поминальне | поминальні |
Родовий | поминального | поминальної | поминального | поминальних |
Давальний | поминальному | поминальній | поминальному | поминальним |
Знахідний | поминальний, поминального | поминальну | поминальне | поминальні, поминальних |
Орудний | поминальним | поминальною | поминальним | поминальними |
Місцевий | на/у поминальному, поминальнім | на/у поминальній | на/у поминальному, поминальнім | на/у поминальних |