понакидати
ПОНАКИДАТИ 1, аю, аєш, док., перех. Накидати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок,що Антонові не було куди й ступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14); * Образно. - Давно вже хоче [пан] всіх лісовиків витурити з Синяви. Цей понакидає лиха в мужицькі двори (Стельмах, І, 1962, 72); *У порівн. На шибках.. лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Вас., І, 1959, 239).
ПОНАКИДАТИ2, аю, аєш, док., перех. Накинувши, зачепити кожного або кожне з багатьох; // Начепивши, закріпити багато чого-небудь. Він понакидав усі клямки, позасував усі засови і ще підпер надвірні двері лопатою (Трубл., І, 1955, 89); // Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох). Деякі поспирались на тин і лузали насіння, деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (Н.-Лев., І, 1956, 471).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакидаю | понакидаємо |
2 особа | понакидаєш | понакидаєте |
3 особа | понакидає | понакидають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понакидав | понакидали |
Жіночий рід | понакидала | |
Середній рід | понакидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакидаймо | |
2 особа | понакидай | понакидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понакидавши |