понамітати
ПОНАМІТАТИ, аю, аєш, док., перех. Намести багато чого-небудь. На підвіконнях, по той бік шибок, вітер понамітав снігу (Шиян, Вибр., 1947, 224); Завірюха, понамітавши за ніч гори снігу, вгомонилася (Бурл., М. Гонта, 1959, 100); // безос. Впоперек вулиці понамітало кучугури заввишки в людський зріст (Чорн., Потік.., 1956, 114).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понамітаю | понамітаємо |
2 особа | понамітаєш | понамітаєте |
3 особа | понамітає | понамітають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понамітав | понамітали |
Жіночий рід | понамітала | |
Середній рід | понамітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понамітаймо | |
2 особа | понамітай | понамітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понамітавши |