поперечник
ПОПЕРЕЧНИК, а, ч. 1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів - найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319); // Те саме, що діаметр. Поперечник його [Місяця] становить трохи більше чверті земного (Рад. Укр., 4.I 1959, 4).
2. рідко. Те саме, що поперечка. В середині корпуса ліри на поперечнику («зятьку») закріплений волок з дерев'яним коліщам (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поперечник | поперечники |
Родовий | поперечника | поперечників |
Давальний | поперечникові, поперечнику | поперечникам |
Знахідний | поперечник | поперечники |
Орудний | поперечником | поперечниками |
Місцевий | на/у поперечнику | на/у поперечниках |
Кличний | поперечнику | поперечники |