поспорити
ПОСПОРИТИ, рю, риш, док. 1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Івга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Соловейко з зозулею поспорили, чий голос солодший, а їх обох кішка піймала, поки вони співали (Григ., Вибр., 1959, 245); // розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад; // рідко. Посваритися з ким-небудь.
2. перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь. [Прокіп:] Ми свою землю ще як слід не розбудили. А коли розбудимо красуню нашу, ми весь Радянський Союз заллємо пшеницею, а по винограду поспоримо з самим французом (Корн., II, 1955, 94).
3. Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час. Отак поспорять, покричать; ..та й розійдуться (Мирний, І, 1949, 184).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспорю | поспоримо |
2 особа | поспориш | поспорите |
3 особа | поспорить | поспорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поспорив | поспорили |
Жіночий рід | поспорила | |
Середній рід | поспорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспормо | |
2 особа | поспор | поспорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поспоривши |