потьмяніти
ПОТЬМЯНІТИ, іє. Док. до тьмяніти. Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (Собко, Звич. життя, 1957, 138); Картини, акварелі, гравюри, офорти... Час поклав на них свій невблаганний відбиток. Місцями вони пожовкли, потьмяніли, вигоріли (Мист., 4, 1967, 7); Обличчя його потьмяніло. Важкі спогади зігнали безтурботну усмішку з обличчя (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 117); // безос. Потемніти, стемніти. Це ж одразу потьмяніло, Синє море зашуміло, Ясне сонечко сховалось (Манж., Тв., 1955, 198).
Потьмяніло в очах - те саме, що Потемніло в очах (див. потемніти).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потьмянію | потьмяніємо |
2 особа | потьмянієш | потьмянієте |
3 особа | потьмяніє | потьмяніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потьмянів | потьмяніли |
Жіночий рід | потьмяніла | |
Середній рід | потьмяніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потьмяніймо | |
2 особа | потьмяній | потьмянійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потьмянівши |