пофортунити
ПОФОРТУНИТИ, ить, док., безос., кому, також з інфін., розм. Те саме, що пощастити. Чи ж пофортунить йому десь там на чужині? Чужий світ не дасть добра (Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); Після того, як йому пофортунило прибрати до рук того абата Данила, вкритий туманом виднокруг пояснішав... (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 612).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пофортуну | пофортунимо |
2 особа | пофортуниш | пофортуните |
3 особа | пофортунить | пофортунять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пофортунив | пофортунили |
Жіночий рід | пофортунила | |
Середній рід | пофортунило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пофортунімо | |
2 особа | пофортуни | пофортуніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пофортунивши |