почуттєвий
ПОЧУТТЄВИЙ, а, е. 1. Одержуваний за допомогою органів чуттів. Людина має здатність складати певні судження не лише опосередковано - шляхом абстрактного мислення, а й безпосередньо - шляхом почуттєвої інтуїції (Рад. літ-во, 8, 1965, 8).
^ Почуттєвий досвід, філос., псих. - емпіричне сприйняття зовнішнього світу.
2. Стос. почуттів, сприйманий почуттями. У портреті характер людини розкривається через її конкретно почуттєвий образ (Мист., 1, 1966, 23); В змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими враженнями, а й всією гамою почуттєвих образів (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).
3. Який виражає схильність до плотських насолод. Великі губи, короткий ніс з глибоко врізаними ніздрями і важкувате підборіддя робили її обличчя одверто почуттєвим (Собко, Звич. життя, 1957, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | почуттєвий | почуттєва | почуттєве | почуттєві |
Родовий | почуттєвого | почуттєвої | почуттєвого | почуттєвих |
Давальний | почуттєвому | почуттєвій | почуттєвому | почуттєвим |
Знахідний | почуттєвий, почуттєвого | почуттєву | почуттєве | почуттєві, почуттєвих |
Орудний | почуттєвим | почуттєвою | почуттєвим | почуттєвими |
Місцевий | на/у почуттєвому, почуттєвім | на/у почуттєвій | на/у почуттєвому, почуттєвім | на/у почуттєвих |