припахати
ПРИПАХАТИ, ає, недок., розм. Мати легкий або неприємний запах. - Чого же се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? - питали жінки. - Де там земля? То воно трохи з горілим, бач же й димом припахає... (Мирний, IV, 1955, 256); * Образно. - Душком від тебе антирадянським припахає. - А ти хіба з тих, що принюхуються? - Ні, я з тих, що нутром чують (Тют., Вир, 1964, 175); // безос., перен. Свідчити про наявність чого-небудь негативного. - Чого ж се [карасики] на сковороді, - Допитується Лев, - а не в воді? Лис засмутивсь і ледве дише... -Дозволив я, щоб їм [карасям] було видніше Побачить відціля Ясновельможнішого короля! - Нащо ж вогнем печеш?.. Брехнею припахає? (Гл., Вибр., 1951, 113).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припахаю | припахаємо |
2 особа | припахаєш | припахаєте |
3 особа | припахає | припахають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припахатиму | припахатимемо |
2 особа | припахатимеш | припахатимете |
3 особа | припахатиме | припахатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | припахав | припахали |
Жіночий рід | припахала | |
Середній рід | припахало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припахаймо | |
2 особа | припахай | припахайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | припахаючи | |
Минулий час | припахавши |