причепа
ПРИЧЕПА1, и, ч . і ж., розм . 1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. - Це правдива причепа! - сказала Кайдашиха. - Бере моє добро, ще й мене лає (Н.-Лев., II, 1956, 355); - Тут не вистачає довідки з місця роботи, - зауважила секретарка. Була вона сухорлява, немолода й висока. Саме такі й бувають найбільшими причепами, подумала Ольга (Дор., Не повтори.., 1968, 69); - Ти, Вовк, причепа. З тобою хіба можна гратись? Ти любиш, щоб усе було по-твоєму... (Збан., Старший брат, 1952, 46).
2. жарт . Надокучлива людина (часто про дитину). - Лягай, сину. - Лягайте і ви.- Піду до вогника : подивлюся, хто там душу гріє. - І я з вами. - Не виспишся, причепо (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 70); // зневажл . Занадто настирлива, в'їдлива людина. - Та кидай оту книжку! Оце прилип до тієї книжки, неначе муха до меду.. - Оце причепилася причепа! Потривай, дочитаю листка! (Н.-Лев., VI, 1966, 376); [Служебка:] Який чистюк! Та відчепись, причепо! З темниці витягла, та ще якоїсь волі від мене хочеш (Л. Укр., II, 1951, 196); // зневажл . Людина, що набридає настирливими залицяннями. - А-а-а, осоружний... причепа! не дивись, кажу! не дивись! - Та давай [дівчина] його вінком по голові й по виду бити (Мирний, І, 1949, 166); До річки йшла тоді, коли він уже повертався звідти. Бо до всього - він ще й причепа. Зіна кілька разів ловила на собі Олегів погляд (Мушк., Серце.., 1962, 292).
Причіплюватися (причіплятися, причепитися) причепою див . причіплюватися.
ПРИЧЕПА2, и, ж . Морська риба з веретеноподібним тілом і присоском на голові, за допомогою якого вона прикріплюється, прилипає до інших риб або днища суден і пасивно переміщується на значні відстані.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причепа | причепи |
Родовий | причепи | причеп |
Давальний | причепі | причепам |
Знахідний | причепу | причеп |
Орудний | причепою | причепами |
Місцевий | на/у причепі | на/у причепах |
Кличний | причепо | причепи |
причепити
ПРИЧЕПИТИ див . причіпляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причеплю | причепимо |
2 особа | причепиш | причепите |
3 особа | причепить | причеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причепив | причепили |
Жіночий рід | причепила | |
Середній рід | причепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причепімо | |
2 особа | причепи | причепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | причепивши |
причіп
ПРИЧІП, чепа, ч., спец . Вантажний візок без мотора, який причіплюється до самохідних транспортних засобів (трактора, автомашини і т. ін.). Повз двір йшли машини з причепами, на машинах лежав червоноперий сосновий кругляк, свіжі дошки (Перв., Материн.. хліб, 1960, 140); Автомобільний причіп .
Плуг (гармата і т. ін .) на причепі - плуг (гармата і т. ін.), причеплений до автомашини, трактора і т. ін. Навантажені .. авто поспішали на захід, а звідти до переправи йшли нові - з гарматами на причепах (Петльов., Хотинці, 1949, 16); А буде й такий час - поведе його дочка Стефанія трактора, а за трактором три жниварки на причепі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 355).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причіп | причепи |
Родовий | причепа | причепів |
Давальний | причепові, причепу | причепам |
Знахідний | причіп | причепи |
Орудний | причепом | причепами |
Місцевий | на/у причепі | на/у причепах |
Кличний | причепе | причепи |
причеп
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причеп | причепи |
Родовий | причепа | причепів |
Давальний | причепові, причепу | причепам |
Знахідний | причеп | причепи |
Орудний | причепом | причепами |
Місцевий | на/у причепі | на/у причепах |
Кличний | причепе | причепи |