пробощ
ПРОБОЩ, а, ч., церк. Те саме, що парох. [Сава:] Був я у попа! І так наскаржився мені отець Іван на пробоща, що я хотів поїхать зараз у Немирів (К.-Карий, II, 1960, 291); Коли в гроті з'явилися пробощ і вельможа з Петербурга, їх зустріли галасом, вигуками, дзвоном келихів... (Сміл., Крила, 1954, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пробощ | пробощі |
Родовий | пробоща | пробощів |
Давальний | пробощеві, пробощу | пробощам |
Знахідний | пробоща | пробощів |
Орудний | пробощем | пробощами |
Місцевий | на/у пробощі, пробощу, пробощеві | на/у пробощах |
Кличний | пробощу | пробощі |