просяяти
ПРОСЯЯТИ, яю, яєш, док. 1. Засяяти, пройшовши крізь туман, морок і т. ін. (про світло, промені). Сонце просяяло крізь хмари; // Освітитися променями світла. Пройшла гроза, і небо знову просяяло; * Образно. Вогнем, жагою, пориванням Вона [М. Заньковецька] серця палила всім .. Минулося... Невже минулось, Просяяло і відцвіло? Ні! У безсмертя обернулось Те, що безсмертям і було (Рильський, III, 1961, 54).
2. перен. Набрати радісного, веселого, привітного виразу (про людину, її обличчя, очі). Андрій просяяв, і губи в його почали розсуватися в широченну осмішку (Вас., II, 1959, 94); Прочитавши складене Бармашем зведення, Славко просяяв усім обличчям, і очі його радісно заблищали (Коз., Гарячі руки, 1960, 194); // Виявитися у виразі обличчя, очей (про почуття, настрій). В очах просяяла радість .
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просяю | просяємо |
2 особа | просяєш | просяєте |
3 особа | просяє | просяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | просяяв | просяяли |
Жіночий рід | просяяла | |
Середній рід | просяяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просяймо | |
2 особа | просяй | просяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | просяявши |