прохолода
ПРОХОЛОДА, и, ж . Свіжість у повітрі, легкий холодок, що освіжає, бадьорить. Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (П. Куліш, Вибр., 1969, 399); Сходило сонце. По застиглих від нічної прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани (Хотк., II, 1966, 148); Низько покотився долиною туман, з лісу повіяло прохолодою (Стельмах, II, 1962, 359); * Образно. Як це приємно - спітнілу Скинуть сорочку - і з ходу Лить на розпарене тіло Відер дзвінку прохолоду! (Гірник, Сонце.., 1958, 43); // Прохолодне місце, затінок (у 1 знач.). Сонце повернуло геть з полудня і страшенно пекло. У садку, в прохолоді - і то було душно-млосно (Мирний, III, 1954, 157); Ой, тополі край дороги Кличуть в прохолоду! (Шпак, Вибр., 1952, 80).
Для прохолоди - щоб прохолодитися (у 1 знач.), освіжитися. Найнявши нам кілька фір та захопивши для прохолоди компанії відер два пива, рушив [отець Кантемир] із нами (Сам., II, 1958, 398).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прохолода | прохолоди |
Родовий | прохолоди | прохолод |
Давальний | прохолоді | прохолодам |
Знахідний | прохолоду | прохолоди |
Орудний | прохолодою | прохолодами |
Місцевий | на/у прохолоді | на/у прохолодах |
Кличний | прохолодо | прохолоди |
прохолодь
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прохолодь | прохолоді |
Родовий | прохолоді | прохолодей |
Давальний | прохолоді | прохолодям |
Знахідний | прохолодь | прохолоді |
Орудний | прохолоддю | прохолодями |
Місцевий | на/у прохолоді | на/у прохолодях |
Кличний | прохолоде | прохолоді |