процокотіти
ПРОЦОКОТІТИ, очу, отиш і ПРОЦОКОТАТИ, очу, очеш. док., розм . 1. неперех . Док. до цокотіти, цокотати. Шура процокотіла каблучками по східцях (М. Ол., Леся, 1960, 132); В тихім шумі трав процокотіли десь бандитів коні (Сос., Солов. далі, 1957, 34); Процокотіли підкови по дністерському мосту (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244).
2. перех . Промовити, цокочучи зубами. - І чого б я ото бігав так довго, простудитися захотів? - Та нічого не буде, я звиклий, - процокотів зубами із-за комина Василько (Цюпа, Грози.., 1961, 84); // Промовити швидко і дзвінко.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | процокочу | процокотимо |
2 особа | процокотиш | процокотите |
3 особа | процокотить | процокотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | процокотів | процокотіли |
Жіночий рід | процокотіла | |
Середній рід | процокотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | процокотімо | |
2 особа | процокоти | процокотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | процокотівши |