прошепотати
ПРОШЕПОТАТИ, очу, очеш і ПРОШЕПОТІТИ, очу, отиш, док., перех . Те саме, що прошептати. - Усе Дніпро шумить! Усе дерева шелестять! - мовить удова і зітхне й прошепоче : - Боже мій ..! (Вовчок, І, 1955, 313); - Женю , - ледве чутно прошепотіла вона (Гончар, III, 1959, 402); * Образно. Свіжий, але лагідний вітерець доторкнувся до щік, прошепотів щось зрозуміле одному серцю про весну (Речм., Весн. грози, 1961, 105); // безос . - Стій , - прошепотіло, і перед ним з'явилась постать з рушницею напоготові (Трубл., І, 1955, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прошепочу | прошепочемо |
2 особа | прошепочеш | прошепочете |
3 особа | прошепоче | прошепочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прошепотав | прошепотали |
Жіночий рід | прошепотала | |
Середній рід | прошепотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прошепочімо | |
2 особа | прошепочи | прошепочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прошепотавши |