підкреслювання
ПІДКРЕСЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкреслювати. Визнання об'єктивної закономірності, причинності, необхідності в природі цілком ясне у Енгельса поруч з підкреслюванням відносного характеру наших, тобто людських, приблизних відображень цієї закономірності в тих чи інших поняттях (Ленін, 18, 1971, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підкреслювання | підкреслювання |
Родовий | підкреслювання | підкреслювань |
Давальний | підкреслюванню | підкреслюванням |
Знахідний | підкреслювання | підкреслювання |
Орудний | підкреслюванням | підкреслюваннями |
Місцевий | на/у підкреслюванні | на/у підкреслюваннях |
Кличний | підкреслювання | підкреслювання |