підленький
ПІДЛЕНЬКИЙ, а, е. Зменш. до підлий. Даша здригнулась. Їй було чуже і незнане підленьке вміння приховувати за словами справжні думки й почуття. Все, що говорила Даша, йшло від щирого серця (Жур., Даша, 1961, 25); Для його підленької душі було байдуже, чим скінчиться допит: чи розповість полонянка що-небудь, чи ні.., він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підленький | підленька | підленьке | підленькі |
Родовий | підленького | підленької | підленького | підленьких |
Давальний | підленькому | підленькій | підленькому | підленьким |
Знахідний | підленький, підленького | підленьку | підленьке | підленькі, підленьких |
Орудний | підленьким | підленькою | підленьким | підленькими |
Місцевий | на/у підленькому, підленькім | на/у підленькій | на/у підленькому, підленькім | на/у підленьких |