ремінець
РЕМІНЕЦЬ, нця, ч. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). - Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Март., Тв., 1954, 142); Придбати складаний ножик - це була моя мрія. Ним можна ремінців нарізати для батога (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 87); Зодягнений він був як до військового походу: в шкірянці, перехрещеній ремінцями двох польових сумок (Тют., Вир, 1964, 171).
2. тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки з шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ремінець | ремінці |
Родовий | ремінця | ремінців |
Давальний | ремінцеві, ремінцю | ремінцям |
Знахідний | ремінець | ремінці |
Орудний | ремінцем | ремінцями |
Місцевий | на/у ремінці | на/у ремінцях |
Кличний | ремінцю | ремінці |