ремісницький
РЕМІСНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісник 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній - хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (Голов., Поезії, 1955, 259); // Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом. Ремісницькі вироби; // Належний ремісникові, власт. йому. Прикладом ремісницької пісні, лексикон якої поширений за рахунок назв професій, може служити так звана «Цехова пісня» (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 114); // В якому навчаються ремісники (у 3 знач.). В саду і вітер, і тополі, і грає в «цурки» дітвора. А в нас, у ремісницькій школі, станків і рук весела гра (Сос., II, 1958, 371).
2. перен. Позбавлений творчої ініціативи. Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: «Прекрасне - це життя», бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму, до байдужого, ремісницького копіювання життя без усякого відбору фактів та ідейного їх осмислення (Рильський, IX, 1962, 165); Ніякі ремісницькі підробки або малохудожні напівфабрикати вже не витримують суду громадськості (Мист., 1, 1961, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ремісницький | ремісницька | ремісницьке | ремісницькі |
Родовий | ремісницького | ремісницької | ремісницького | ремісницьких |
Давальний | ремісницькому | ремісницькій | ремісницькому | ремісницьким |
Знахідний | ремісницький, ремісницького | ремісницьку | ремісницьке | ремісницькі, ремісницьких |
Орудний | ремісницьким | ремісницькою | ремісницьким | ремісницькими |
Місцевий | на/у ремісницькому, ремісницькім | на/у ремісницькій | на/у ремісницькому, ремісницькім | на/у ремісницьких |