репаний
РЕПАНИЙ, а, е, розм. 1. Який потріскався, лопнув від чогось, покрився тріщинами, дав тріщини. Коли взяв [голова] на репану губу товсту незграбну цигарку, тихо заговорив: - Ну так: підеш, Саню, льон брати на пробу врожаю (Ле, Мої листи, 1945, 21); Мар'ян репаними руками делікатно брав шматок хліба й апетитно їв, облизуючись, як лисиця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 119); Мені іноді здається, що я теж схожий на вітряка, який основою.. тримається чорної, репаної землі, а крилами жадає неба... (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 103).
2. перен., зневажл. Неграмотний, неосвічений (про людину). - Але де ж нам, доню, такого жениха взяти? Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (Н.-Лев., IV, 1956, 18); Леонтій швидко міняє на своєму гостроносому обличчі вирази такого собі не дуже розумного простака-роботяги, репаного пастуха, зашкарублого скотаря, пропахченого силосом, возія-фуражира (Вол., Місячне срібло, 1961, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | репаний | репана | репане | репані |
Родовий | репаного | репаної | репаного | репаних |
Давальний | репаному | репаній | репаному | репаним |
Знахідний | репаний, репаного | репану | репане | репані, репаних |
Орудний | репаним | репаною | репаним | репаними |
Місцевий | на/у репаному, репанім | на/у репаній | на/у репаному, репанім | на/у репаних |