роззявлений
РОЗЗЯВЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззявити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Кв.-Осн., II, 1956, 183); Пам'ятники імператорів та їх коней з бронзи, і їх орлів і левів з люто роззявленими пащами впадуть потрощені під ноги (Довж., І, 1958, 322).
2. у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). З-за причілкового угла [рогу] Ганна побачила.. барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (Н.-Лев., І, 1956, 87); Було з чого дивуватися. Інший, може б, так і стояв з роззявленим ротом. А я мусив опанувати себе (Мик., Кадильниця, 1959, 37); *Образно. Роззявлені роти чемоданів наганяли сум (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27); // Відкритий, відчинений (звичайно широко - про ворота, двері і т. ін.). В роззявлені завжди ворота видно було, як колись чистий двір заріс бур'яном, як самий палац опустився (Мирний, IV, 1955, 16); В роззявлені двері блищали маховики, зуби й колеса жаток... (Головко, І, 1957, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роззявлений | роззявлена | роззявлене | роззявлені |
Родовий | роззявленого | роззявленої | роззявленого | роззявлених |
Давальний | роззявленому | роззявленій | роззявленому | роззявленим |
Знахідний | роззявлений, роззявленого | роззявлену | роззявлене | роззявлені, роззявлених |
Орудний | роззявленим | роззявленою | роззявленим | роззявленими |
Місцевий | на/у роззявленому, роззявленім | на/у роззявленій | на/у роззявленому, роззявленім | на/у роззявлених |