розказаний
РОЗКАЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розказати. Не вважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (Коцюб., І, 1955, 382); Вже були переспівані всі пісні, розказані всі веселі історії (Хор., Ковила, 1960, 53); // у знач. ім. розказане, ного, с. Те, про що йшла розмова. Не засинає хлопець, думає про розказане батьком (Головко, II, 1957, 214); // розказано, безос. присудк. сл. Скільки дійсних випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (Головко, II, 1957, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розказаний | розказана | розказане | розказані |
Родовий | розказаного | розказаної | розказаного | розказаних |
Давальний | розказаному | розказаній | розказаному | розказаним |
Знахідний | розказаний, розказаного | розказану | розказане | розказані, розказаних |
Орудний | розказаним | розказаною | розказаним | розказаними |
Місцевий | на/у розказаному, розказанім | на/у розказаній | на/у розказаному, розказанім | на/у розказаних |