розселення
РОЗСЕЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розселити і розселитися. У міру знищення тварин в одному місці люди пересувались на іншу територію, де полювання було успішнішим. Відбувалося розселення людей (Іст. СРСР, І, 1957, 5); В нашій країні відбуваються значні зміни в розселенні людей, що зумовлюється розвитком планового народного господарства (освоєння цілинних земель, виникнення нових промислових районів, бурхливий розвиток старих промислових центрів і т. п.) (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 7); Лісові смуги [в районі Нової Каховки] сприятимуть рівномірному розселенню птахів (Довж., III, 1960, 442).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розселення | розселення |
Родовий | розселення | розселень |
Давальний | розселенню | розселенням |
Знахідний | розселення | розселення |
Орудний | розселенням | розселеннями |
Місцевий | на/у розселенні | на/у розселеннях |
Кличний | розселення | розселення |