розстань
РОЗСТАНЬ, і, ж. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя. Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (Стельмах, II, 1962, 378).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстань | розстані |
Родовий | розстані | розстаней |
Давальний | розстані | розстаням |
Знахідний | розстань | розстані |
Орудний | розстанню | розстанями |
Місцевий | на/у розстані | на/у розстанях |
Кличний | розстане | розстані |
розстання
РОЗСТАННЯ, я, с. Те саме, що розставання. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися.. І Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Янов., Мир, 1956, 161).
@ На розстанні - те саме, що На розставанні (див. розставання). На розстанні зупинився [Тур], поглянув на притихлу дівчину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 770).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстання | розстання |
Родовий | розстання | розстань |
Давальний | розстанню | розстанням |
Знахідний | розстання | розстання |
Орудний | розстанням | розстаннями |
Місцевий | на/у розстанні | на/у розстаннях |
Кличний | розстання | розстання |