розчавлений
РОЗЧАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчавити. Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що розліталися.. лише тоді, коли їм загрожувало бути розчавленими чоботом (Вільде, Сестри.., 1958, 517); П'єса присвячена темі «маленької людини», розчавленої капіталістичним ладом (Рад. літ-во, 2, 1957, 53); // у знач. прикм. Гармати котяться по м'якій лісовій траві; на шинах блищать розчавлені дикі полуниці (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчавлений | розчавлена | розчавлене | розчавлені |
Родовий | розчавленого | розчавленої | розчавленого | розчавлених |
Давальний | розчавленому | розчавленій | розчавленому | розчавленим |
Знахідний | розчавлений, розчавленого | розчавлену | розчавлене | розчавлені, розчавлених |
Орудний | розчавленим | розчавленою | розчавленим | розчавленими |
Місцевий | на/у розчавленому, розчавленім | на/у розчавленій | на/у розчавленому, розчавленім | на/у розчавлених |