розіп'ятий
РОЗІП'ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розіп'ясти. Не вона у ранах, розіп'ята, Не вона здригнулася, а кат Прочитав в очах її - відплата, І душа його гадюча - в п'ятах... (Нагн., Пісня.., 1949, 106); Враз серце Орисі зайшлося тупим, ниючим болем: вона бачить розіп'яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Тют., Вир, 1964, 126); // у знач. прикм. Опудало висунулось вище. Але снайпер вже не стріляв. Фігура з розіп'ятими руками підскакувала над рівчаком (Ю. Янов., І, 1958, 336); Вони [зірки] тривожно так горять на виднокрузі над чорним плетивом розіп'ятих гілок (Тер., Ужинок, 1946, 25); // розіп'ято, безос. присудк. сл. Скільки убито і розіп'ято, - Знає земля, як стара вдова (Мал., Звенигора, 1959, 125); Під містом розіп'ято царський намет (П. Куліш, Вибр., 1969, 163).
Як (мов, наче і т. ін. ) розіп'ятий - з широко розставленими ногами і розведеними в сторони руками. Хлопець, як розіп'ятий, стояв, тримаючись руками за виступи дюралюмінієвої обшивки (Ле, Клен. лист, 1960, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розіп'ятий | розіп'ята | розіп'яте | розіп'яті |
Родовий | розіп'ятого | розіп'ятої | розіп'ятого | розіп'ятих |
Давальний | розіп'ятому | розіп'ятій | розіп'ятому | розіп'ятим |
Знахідний | розіп'ятий, розіп'ятого | розіп'яту | розіп'яте | розіп'яті, розіп'ятих |
Орудний | розіп'ятим | розіп'ятою | розіп'ятим | розіп'ятими |
Місцевий | на/у розіп'ятому, розіп'ятім | на/у розіп'ятій | на/у розіп'ятому, розіп'ятім | на/у розіп'ятих |