ріднити
РІДНИТИ, ню, ниш, недок., перех. 1. Створювати родинні стосунки, зв'язки між ким-небудь.
2. перен. Робити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін., створювати дружні взаємини. На полі зібралося кілька любечан, людей одного роду, що хоч і пішли з рідного гнізда, але мали те, що з'єднувало їх і ріднило, - землю (Скл., Святослав, 1959, 98); Кожна зустріч, хоч не часті й випадкові були ці зустрічі, ріднила нас все більше й більше (Вільде, Пов. і опов., 1949, 10); Під впливом Криштофа та проповідей Петра Скарги Януш став католиком. Це їх найбільше ріднило (Ле, Наливайко, 1957, 68); Цих великих людей [Т. Шевченка і М. Чернишевського] ріднили властиві їм обом незламна твердість, непохитність революційних поглядів і матеріалістичних переконань, їх палка любов до батьківщини (Іст. УРСР, І, 1953, 470).
3. перен. Робити що-небудь подібним до чогось, схожим на щось у певному відношенні. Янка Купала.. часто вживав порівняння, які ріднять його твори з фольклорними (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 88); Поетичність, задушевність у зображенні картин природи ріднять пейзажі митця з мелодійними українськими піснями (Мист., 3, 1967, 40).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рідню | ріднимо |
2 особа | рідниш | рідните |
3 особа | ріднить | ріднять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ріднитиму | ріднитимемо |
2 особа | ріднитимеш | ріднитимете |
3 особа | ріднитиме | ріднитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ріднив | ріднили |
Жіночий рід | ріднила | |
Середній рід | ріднило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ріднімо | |
2 особа | рідни | рідніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ріднячи | |
Минулий час | ріднивши |
рідня
РІДНЯ, і, ж. 1. збірн. Чиїсь родичі близькі або далекі. [Горпина:] Розтривожили ви мене піснями. Плачу я, що мене моя рідня цурається (Н.-Лев., II, 1956, 508); Мало не всі з присутніх когось із рідні отоді втратили: Гармаші - батька, дядько Мусій - племінницю.., у Тимка на засланні батько (Головко, II, 1957, 404); * У порівн. Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 100).
@ Вступати (вступити) в рідню див. вступати1.
2. кому, розм. Родич або родичка кому-, чому-небудь. - Та я оце зроду не буду його годувати! Що він мені?! Рідня? (Коцюб., І, 1955, 437); Безстрашний і грізний Кибальчич доводиться далекою ріднею їхній сім'ї (Стельмах, І, 1962, 250); - Який він там у тебе не є, але він тобі таки батько: рідня найрідніша! (Гончар, Тронка, 1963, 264); // перен. Який має у певному відношенні подібність до когось, чогось, схожість з ким-, чим-небудь. Пуста голова - баранові рідня (Укр. присл.., 1963, 398).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рідня | рідні |
Родовий | рідні | рідней |
Давальний | рідні | рідням |
Знахідний | рідню | рідні |
Орудний | ріднею | ріднями |
Місцевий | на/у рідні | на/у ріднях |
Кличний | рідне | рідні |