світліти
СВІТЛІТИ, іє, недок. 1. Ставати світлим, світлішим. Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22).
2. безос. Розвиднятися, світати. На сході починає світліти.
3. перен. Набирати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі). Вона вся наливалася щастям, світліючи, розквітаючи на очах (Гончар, III, 1959, 170).
@ Світліє (світліла) душа в кого - комусь стає морально легше, радісніше. Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє... (Фр., XIII, 1954, 85).
4. перен. Ставати ясним, логічним, чітким (про думки). І серце билось живо, мисль світліла, І сни розкішні снилися мені! (Фр., XIII, 1954, 29).
5. Виділятися світлим кольором; виднітися. В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (Донч., IV, 1957, 369).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлію | світліємо |
2 особа | світлієш | світлієте |
3 особа | світліє | світліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлітиму | світлітимемо |
2 особа | світлітимеш | світлітимете |
3 особа | світлітиме | світлітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | світлів | світліли |
Жіночий рід | світліла | |
Середній рід | світліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світліймо | |
2 особа | світлій | світлійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | світліючи | |
Минулий час | світлівши |