скромадити
СКРОМАДИТИ, джу, диш, недок., перех. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Мирний, І, 1954, 253).
@ Моркву скромадити див. морква.
2. Шкребучи чим-небудь гострим, твердим по якійсь поверхні, утворювати неприємні звуки. - У хаті тихо; чути, як ложка скромаде [скромадить] об миску, як човгає Хівря від столу до печі (Мирний, III, 1954, 27); // перен., жарт. Старанно писати, натискаючи на перо. Люба мамочко! ..Про подоріж в Алупку.. вони вже тобі, певне, просторо [докладно] писали, бо вчора щось там півдня скромадили - мені, звісно, не показували (Л. Укр., V, 1956, 231).
3. розм. Те саме, що чухати. Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив, ходячи похнюпившись по садку (Мирний, III, 1954, 359).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скромаджу | скромадимо |
2 особа | скромадиш | скромадите |
3 особа | скромадить | скромадять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скромадитиму | скромадитимемо |
2 особа | скромадитимеш | скромадитимете |
3 особа | скромадитиме | скромадитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скромадив | скромадили |
Жіночий рід | скромадила | |
Середній рід | скромадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скромадьмо | |
2 особа | скромадь | скромадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скромадячи | |
Минулий час | скромадивши |