спадковий
СПАДКОВИЙ, а, е. 1. Стос. до спадковості; пов'язаний із спадковістю. - Можливо, це в нього спадкове. Я маю на увазі характер (Довж., І, 1958, 441); Найбільша увага приділяється тепер питанню про спадкову передачу кров'яних груп (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 280); При генетичній дії ядерні випромінювання безпосередньо впливають на спадковий апарат живих організмів (Хлібороб Укр., 6, 1966, 35).
2. Стос. до спадщини, спадку. Чому він не згадує нічого про Регіну та про їх спадкову справу? (Фр., VI, 1951, 248); Філько затримався на селі, щоб впорядкувати свої спадкові справи (Вільде, Сестри.., 1958, 49); // Одержаний у спадщину, належний кому-небудь за правом спадщини. На рубежі XIV та XV століть.. зображення на московських великокнязівських печатках стає більш усталеним і переходить від батька до сина, тобто набуває значення спадкового знака (Наука.., 10, 1965, 38); Спадкове ім'я.
^ Спадкове право - галузь права, що регулює перехід майна померлої особи до її спадкоємців.
3. Родовий, потомствений. Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом (Барв., Опов.., 1902, 425); Він відносно спокійно терпить і ліричні захоплення, і скороминучу в'їдливість язика Лісовського, для якого, очевидно, і спадкове дворянство, і багатство мають далеко меншу вагу, аніж убогий мужицький побут і пісні (Стельмах, І, 1962, 42); // Який передається з покоління до покоління (про ремесло, фах і т. ін.). Він не був простим вчителем. Освічення народу було спадковою діяльністю його роду. Вчителями були його батько, й дід, і діти його теж були вчителями (Довж., І, 1958, 291); // рідко. Споконвічний, постійний (про населення певної місцевості і т. ін.); корінний. - І ви киянка? - З діда-прадіда, спадкова... - Катерина засміялася (Рибак, Час.., 1960, 587).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спадковий | спадкова | спадкове | спадкові |
Родовий | спадкового | спадкової | спадкового | спадкових |
Давальний | спадковому | спадковій | спадковому | спадковим |
Знахідний | спадковий, спадкового | спадкову | спадкове | спадкові, спадкових |
Орудний | спадковим | спадковою | спадковим | спадковими |
Місцевий | на/у спадковому, спадковім | на/у спадковій | на/у спадковому, спадковім | на/у спадкових |
спадок
СПАДОК1, дку, ч. Те саме, що спадщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини. А якби оце тепер були після мене які спадки, де б та й родина набралась (Барв., Опов.., 1902, 353); Стара батьківська оселя,.. спадок за вітром пішов, згорів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 293); - А се ж тобі навіщо? - питала я, показуючи на сулію.. - А се учительський спадок!.. Мій попередник тримав у сій сулії горілку, ну, а в мене вона, звісно, порожня стоїть (Л. Укр., III, 1952, 574); З перемогою Великого Жовтня творчий спадок Шевченка стає об'єктом всебічного та глибокого, справді наукового дослідження (Літ. Укр., 9. III 1965, 2); [Любов:] Спадок - се фатум,.. що мститься до чотирнадцятого коліна (Л. Укр., II, 1951, 13).
@ Діставати (дістати, брати, взяти і т. ін. ) у спадок що - те саме, що Діставати (дістати, брати, взяти і т. ін. ) у спадщину (див. спадщина). З минулого ми беремо собі в законний спадок тільки прогресивне, збагачуючи ним свою культурну скарбницю (Рильський, III, 1956, 209); Діставатися (дістатися, передаватися, передатися, мати і т. ін. ) у спадок (рідко у спадки) - те саме, що Діставатися (дістатися, передаватися, передатися, мати і т. ін. ) у спадщину (див. спадщина). Ніхто достеменно не знає, хто цей колодязь копав, у спадок від батьків, від дідів дістався він теперішнім чабанам (Гончар, Тронка, 1963, 55); Дітям у спадок передаються лише природні задатки, які розвиваються в процесі навчання і трудової діяльності (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42); - Тільки й мав чоловік від батьків у спадки здоров'я, і те забрали, все висмоктали (Мур., Бук. повість, 1959, 104); Залишати (залишити) у спадок див. залишати; Переймати (перейняти) в спадок див. переймати.
СПАДОК2, дку, ч., рідко. Те саме, що спад1 1.
@ Іти (йти, піти) на спадок - те саме, що Іти (йти, піти, бути, звертати, звернути і т. ін. ) на спад (див. спад1). Тепле літо йде на спадок, Осінь з хлібом на поріг (Мал., Серце.., 1959, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спадок | спадки |
Родовий | спадку | спадків |
Давальний | спадкові, спадку | спадкам |
Знахідний | спадок | спадки |
Орудний | спадком | спадками |
Місцевий | на/у спадку | на/у спадках |
Кличний | спадку | спадки |