спір
СПІР1, спору, ч. 1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту. - Основою нашого спору нехай буде.. атеїзм... (Хотк., І, 1966, 51); Оце, закінчивши сівбу І маючи дозвілля, Відпочиваємо добу (Сьогодні в нас неділя). Про те, Який там день у вас [в Америці], Тут вийшов спір між нами (Воскр., З перцем!, 1957, 129); // Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін. Бувають такі спори і така боротьба думок у пресі, які допомагають читачам ясніше зрозуміти питання політики, глибше усвідомити їх значення, твердіше розв'язати їх (Ленін, 24, 1972, 160); Мені часто.. наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Л. Укр., V, 1956, 62); // Серйозна суперечка; сварка. І каже Лев: «Я зараз поділю [їжу]; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю!..» (Гл., Вибр., 1951, 110); // перен. Суперечність, зіткнення. Весь вік з водою він [байдак] у спорі, Все пінить хвилю і тремтить... А тій, блискучій, що за горе - Сплеснула й геть собі біжить (Черн., Поезії, 1959, 193).
2. перев. мн. Взаємні домагання щодо володіння чим-небудь, посідання чогось і т. ін., вирішувані перев. судом. Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей. Спір той перейшов до них від колишніх власників (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43); Кожне дисциплінарне стягнення робітник або службовець може оскаржити в комісії по трудових спорах (Рад. Укр., 15.I 1967, 4).
СПІР2, спору, ч., розм. Швидкість, спритність, успішність (у роботі, діяльності і т. ін.). - Постаріли ми ще за сі годи - нема й того спору в руках, що й тоді був (Барв., Опов.., 1902, 503); [Мати:] Ей, рибонько, то ви вже обробились? Ну, що то сказано, як хто робітний та здужає?.. А в нас - маленька нивка, та й то бог спору не дає... (Л. Укр., III, 1952, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спір | спори |
Родовий | спору | спорів |
Давальний | спорові, спору | спорам |
Знахідний | спір | спори |
Орудний | спором | спорами |
Місцевий | на/у спорі | на/у спорах |
Кличний | споре | спори |
спорий
СПОРИЙ, а, е. 1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність). Де руки і охота, там спора робота (Укр.. присл.., 1963, 273); Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла, Промені, 1951, 87).
2. рідко. Досить великий за розміром, об'ємом. Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (Україна.., І, 1960, 282); Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61); Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (Наука.., 8, 1971, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спорий | спора | споре | спорі |
Родовий | спорого | спорої | спорого | спорих |
Давальний | спорому | спорій | спорому | спорим |
Знахідний | спорий, спорого | спору | споре | спорі, спорих |
Орудний | спорим | спорою | спорим | спорими |
Місцевий | на/у спорому, спорім | на/у спорій | на/у спорому, спорім | на/у спорих |
спороти
СПОРОТИ1 див. спорювати.
СПОРОТИ2, спорю, спореш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Бодай кат споров! (Номис, 1864, № 3686); Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? ..іще спороли батогами (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55); І роблять [хлопи] панщину, терплять, І кожне пильне, кожне скоре (Як ні - нагайка плечі споре!) (Фр., X, 1954, 273).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорю | споремо |
2 особа | спореш | спорете |
3 особа | споре | споруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | споров | спороли |
Жіночий рід | спорола | |
Середній рід | спороло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорімо | |
2 особа | спори | споріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | споровши |