стерно
СТЕРНО, а, с . 1. Пристрій для керування рухом судна, автомобіля, трактора і т. ін.; кермо. [Чалий:] Я керував стерном, до певної мети мій човен плив, а хвиля навісна стерно те вирвала із рук моїх і понесла на скелі гострі човен мій (К.-Карий, II, 1960, 271); Коли агрегат повернувся назад, Сагайдак сів за стерно (Добр., Тече річка.., 1961, 181); Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194); Біля стерна сидів командир, маневруючи шаландою (Ю. Янов., II, 1958, 200), * Образно. І я один.. іду байдужно... Куди? пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно (Вороний, Вибр., 1959, 94).
2. перев. у спол. із сл. уряд, влада, держава і т. ін., перен. Орган управління, керівництва. Він вимагав, щоб я з своїми поглядами прийшов до стерна уряду й переконав.. шляхту зректися цього братовбивчого грабування (Стар., Облога.., 1961, 88); Вона [Комуністична партія] - у кожнім повороті Землі радянської стерна, Вона - у книзі і в роботі, В народнім диханні - вона (Рильський, III, 1961, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стерно | стерна |
Родовий | стерна | стерен |
Давальний | стерну | стернам |
Знахідний | стерно | стерна |
Орудний | стерном | стернами |
Місцевий | на/у стерні | на/у стернах |
Кличний | стерно | стерна |
стерня
СТЕРНЯ, і, ж . 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Фр., XI, 1952, 179); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Вас., III, 1960, 319); Обабіч тяглись вузькі смуги стерень, зарослих бур'янами (Вільде, Сестри.., 1958, 529); Сніг лежав на ріллі й на стернях (Ю. Янов., І, 1958, 90); Коні, що паслися спочатку на стерні, перемандрували в улоговину (Тют., Вир, 1964, 289).
Злущувати (злущити) стерню див. злущувати.
2. Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Коцюб., І, 1955, 17); Праворуч розстилався і тягнувся на захід рівний степ, вкритий потемнілою стернею (Собко, Скеля.., 1961, 37); Стерня, що залишається в полі, сприяє снігозатриманню (Хлібороб Укр., 7, 1967, 9); Він підходить до Василини і цілує її потріскану, стернею поколену, серпом порізану руку (Стельмах, І, 1962, 586).
3. перен., розм. Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків. Він підійшов до люстерка, вмазаного в стіні, і став роздивлятись на себе - без бороди. - Да! - сказав, водячи долонею по колючій стерні на підборідді (Головко, А. Гармаш, 1971, 300); Рудий їжакуватий чуб [Луцька] сьогодні старанно розчесаний, стерня на щоках поголена (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стерня | стерні |
Родовий | стерні | стерень |
Давальний | стерні | стерням |
Знахідний | стерню | стерні |
Орудний | стернею | стернями |
Місцевий | на/у стерні | на/у стернях |
Кличний | стерне | стерні |