уповноваження
УПОВНОВАЖЕННЯ (ВПОВНОВАЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (Фр., IV, 1950, 31); Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (Коцюб., III, 1956, 359).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уповноваження | уповноваження |
Родовий | уповноваження | уповноважень |
Давальний | уповноваженню | уповноваженням |
Знахідний | уповноваження | уповноваження |
Орудний | уповноваженням | уповноваженнями |
Місцевий | на/у уповноваженні | на/у уповноваженнях |
Кличний | уповноваження | уповноваження |