утишувати
УТИШУВАТИ (ВТИШУВАТИ), ую, уєш і УТИШАТИ (ВТИШАТИ), аю, аєш, недок., УТИШИТИ (ВТИШИТИ), шу, шиш, док., перех. 1. Впливати на кого-небудь якимсь чином (умовляти, робити жест і т. ін.), закликаючи поводити себе тихше, спокійніше. Треба заспокоїти жінку. Я її обіймаю, втишую, говорю якісь слова (Коцюб., І, 1955, 418); Рукою утишує [Теофіл] Парвуса, що мав сказати щось гостре (Л. Укр., II, 1951, 463); - Я сам скажу, мамо, я сам, - намагався втишити її й Михайлик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 48); Данило схопився з крісла, побілів.. «Утишити треба, а то ще вдарить панського посла», - подумав Андрій (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 597).
2. Робити менш відчутним (біль, переживання, хвилювання і т. ін.). Старого рицаря ми бережливо Взяли на руки, в келію внесли, Кликнули брата Агапіта живо, Що.. рани вмів гоїти, біль втишать (Фр., XIII, 1954, 283); Вона набрала повні груди повітря, щоб утишити своє хвилювання (Донч., VI, 1957, 369).
◇ Утишити (втишити) серце див. серце.
3. Угамовувати, зменшувати (голод, спрагу). Кусень печеного м'яса втишив його голод (Фр., VI, 1951, 102).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утишую | утишуємо |
2 особа | утишуєш | утишуєте |
3 особа | утишує | утишують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утишуватиму | утишуватимемо |
2 особа | утишуватимеш | утишуватимете |
3 особа | утишуватиме | утишуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утишував | утишували |
Жіночий рід | утишувала | |
Середній рід | утишувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утишуймо | |
2 особа | утишуй | утишуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утишуючи | |
Минулий час | утишувавши |