утлий
УТЛИЙ, а, е. Те саме, що вутлий. Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (Кучор, Голод, 1961, 264); - За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла. Звісно, батрацьке щастя... (Гжицький, Опришки, 1962, 133); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Гр., II, 1963, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утлий | утла | утле | утлі |
Родовий | утлого | утлої | утлого | утлих |
Давальний | утлому | утлій | утлому | утлим |
Знахідний | утлий, утлого | утлу | утле | утлі, утлих |
Орудний | утлим | утлою | утлим | утлими |
Місцевий | на/у утлому, утлім | на/у утлій | на/у утлому, утлім | на/у утлих |