фляга
ФЛЯГА, и, ж. 1. Похідна плоска переважно металева посудина, іноді обплетена або обшита чим-небудь, яку носять на поясі, через плече тощо; баклага. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (Бажан, Вибр., 1940, 174); Партизан відгвинтив кришечку, стріпнув флягою. Десь на денці щось ледве чутно хлюпнуло (Збан., Таємниця.., 1971, 182); Кожен з курсантів був нав'ючений повною викладкою, з флягою, протигазом, з достатнім запасом патронів (Гончар, Людина.., 1960, 77).
2. Велика посудина з ручками, призначена для рідини; бідон. Молоко у флягах, пляшках зберігають у тарі, в якій воно надійшло (Технол. пригот. їжі, 1957, 16); Створено нові комплекси машин і для доїння корів та первинної обробки молока: стаціонарні і пересувні установки з доїнням у фляги, відра і молокопровід тощо (Хлібороб Укр., 6, 1967, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фляга | фляги |
Родовий | фляги | фляг |
Давальний | флязі | флягам |
Знахідний | флягу | фляги |
Орудний | флягою | флягами |
Місцевий | на/у флязі | на/у флягах |
Кличний | фляго | фляги |