фіга
ФІГА, и, ж. 1. Те саме, що Фігове дерево (див. фіговий). На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955, 285).
2. Плід цього дерева; інжир. І фіг і родзинок - Всього мені понадає [гетьманиха] (Шевч., І, 1963, 292); Квилить горлиця в садочку; Висять фіги в зеленочку... (Крим., Вибр., 1965, 35); А за подвір'ям.. був сад плодоносний,.. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясно плідні, Фіги солодкі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 128).
3. розм. Те саме, що дуля 3. Коли Василь.. підійшов до шинквасу та простягнув руку, Шміло показав йому фігу (Фр., І, 1955, 159).
◇ Фігу [з маком] дістати (одержати, здобути і т. ін. ) - абсолютно нічого не дістати, не одержати. Сваріться, панове! На те ви й зійшлись, Як сонце стояло під раком; То чей нам щасливо в виборах нових Здобудете фігу з маком! (Фр., XI, 1952, 407); - Побував [Янсон] тричі в районі, дістав фігу, десять обіцянок та одне положення про колектив (Кач., II, 1958, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фіга | фіги |
Родовий | фіги | фіг |
Давальний | фізі | фігам |
Знахідний | фігу | фіги |
Орудний | фігою | фігами |
Місцевий | на/у фізі | на/у фігах |
Кличний | фіго | фіги |