шпара
ШПАРА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр., 1954, 126); Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (Голов., Тополя.., 1965, 178); Деякі дошки в паркані світились широкими шпарами, крізь які видно було, як пораються на вже майже оголених грядках з закатаними руками сестри-послушниці (Вільде, Сестри.., 1958, 426); *У порівн. Інколи розривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з'являлись на мить хвилі дахів, зелені тополі й білі мінарети на тлі блакитного неба (Коцюб., II, 1955, 123); // Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь. Всім хотілося на власні очі побачити, як вибухатиме заклята скеля. Внизу метушилися підривники. Кожну шпару скелі заряджали амоналом (Баш, Вибр., 1948, 27); Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси, і з усіх шпар цебенить холодна вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпара | шпари |
Родовий | шпари | шпар |
Давальний | шпарі | шпарам |
Знахідний | шпару | шпари |
Орудний | шпарою | шпарами |
Місцевий | на/у шпарі | на/у шпарах |
Кличний | шпаро | шпари |
шпарити
ШПАРИТИ, рю, риш, док., розм. 1. перех. Обливати окропом; обпарювати. На кухні щось сікли сікачем, щось терли в макітрі, щось шпарили окропом (Смолич, Ми разом.., 1950, 261).
2. перех. і неперех., перен. Виконувати які-небудь дії з особливою силою, енергією, азартом і т. ін. [Гайдай:] Одні - боягузи, шкурники. ..А інші - просто контра... Усіх поставити в ряд отут і шпарить, шпарить з кулемета, аж поки чистим стане борт (Корн., І, 1955, 47); У сусідній кімнаті шпарив джаз-банд (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 373); Минув день, другий. А дощ періщить!.. А дощ шпарить, аж бульки схоплюються (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 19); // Бити, лупцювати кого-, що-небудь. - Гамселити [панів],- підказав Покиван.- Товкмачити, - підказали з юрби. - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368); // Швидко йти, бігти і т. ін. Дуже зранку, на світанку, Шпарить котик на рибалку (Стельмах, Живі огні, 1954, 50); Страшні видива ввижалися уві сні. Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною. Біжу, скільки духу.. А батюшка, піднявши фалди, шпарить навздогін (Ковінька, Кутя.., 1960, 31); // Читати, говорити і т. ін. не зупиняючись, без упину. Вийде хлопець, в груди вдарить (В цих ділах не новичок! ) І по писаному шпарить. Мов справжнісінький дячок (С. Ол., Вибр., 1959, 272); А ти схвально завчив усі скарги.. Як по писаному шпариш (Ле, Україна, 1940, 10); Я міркував собі тихенько. Рінке також примовк. .Зате Сміт не вгавав: він далі шпарив нам свій список рекордів (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 223).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпарю | шпаримо |
2 особа | шпариш | шпарите |
3 особа | шпарить | шпарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шпарив | шпарили |
Жіночий рід | шпарила | |
Середній рід | шпарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпармо | |
2 особа | шпар | шпарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шпаривши |