яріти
ЯРІТИ1, іє, недок. Випромінювати яскраве світло або виділятися білизною, яскравими барвами. Темнота груба обгорнула їх. Лиш каганець в руці таємничого чоловіка світився і ярів ще живіше, ще ясніше... (Фр., VIII, 1952, 277); На довгому полірованому столі для засідань у двох кришталевих вазах яріли вогняно-червоні троянди (Загреб., День.., 1964, 47); Зі стягом, в небі розпростертим, Йшли комсомольці серед нив. А стяг ярів огнем червоним, І зірка угорі була (Брат., Світанки, 1950, 15); Над розквітлою землею, над усім світом мерехтливо яріли достиглі світанкові зорі (Коз., Листи.., 1967, 278); Ворона сіла на каштан, і сніг сипався з гілки вниз і ярів на сонці (Сміл., Сад, 1952, 174); Червоно яріли на його блідому запухлому обличчі запалені вуста (Бойч., Молодість, 1949, 118); // Яскраво зеленіти. Яріють скрізь селянські огороди (Стар., Поет. тв., 1958, 176); Всюди цвіла черемха, лани жита й пшениці яріли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 93).
ЯРІТИ2, ію, ієш, недок., розм. Те саме, що яритися2. На цей раз сестри мої особливо яріли (Гончар, І, 1959, 89); - Бевзь! - солодко видихнула в вухо Михайликові, яріючи від люті на нього, пані Роксолана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17); Я бачив біг гірських бурхливих рік,- Дністра розлив, кипучу хвилю Стрия, Опору гнів, що б'ється і яріє, між горами проносячи потік (Гонч., Вибр., 1959, 295).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярію | яріємо |
2 особа | ярієш | ярієте |
3 особа | яріє | яріють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярітиму | ярітимемо |
2 особа | ярітимеш | ярітимете |
3 особа | ярітиме | ярітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ярів | яріли |
Жіночий рід | яріла | |
Середній рід | яріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яріймо | |
2 особа | ярій | ярійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | яріючи | |
Минулий час | ярівши |