бельгійці
БЕЛЬГІЙЦІ, ів, мн. (одн. бельгієць, йця, ч.; бельгійка, и, ж.). Основне населення Бельгії. Був се промисел директора фабрики, бельгійця Ван-Гохта (Фр., III, 1950, 191); Бельгійці за своїм походженням та мовою поділяються на дві національні групи - фламандців і валлонів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 96).
бельгієць
БЕЛЬГІЄЦЬ див. бельгійці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бельгієць | бельгійці |
Родовий | бельгійця | бельгійців |
Давальний | бельгійцеві, бельгійцю | бельгійцям |
Знахідний | бельгійця | бельгійців |
Орудний | бельгійцем | бельгійцями |
Місцевий | на/у бельгійці, бельгійцеві | на/у бельгійцях |
Кличний | бельгійцю | бельгійці |
бельгійка
БЕЛЬГІЙКА див. бельгійці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бельгійка | бельгійки |
Родовий | бельгійки | бельгійок |
Давальний | бельгійці | бельгійкам |
Знахідний | бельгійку | бельгійок |
Орудний | бельгійкою | бельгійками |
Місцевий | на/у бельгійці | на/у бельгійках |
Кличний | бельгійко | бельгійки |